Вулиці Рівного
http://www.litopys.com.ua/places/stor-ya-m-sta/vulits-r-vnogo/АБРАМОВА І ГОЛИКОВА (Ружицького, Олеся, Севастопольська). (? – 28 червня 1941 р., Рівне) – танкісти червоної армії, які вступили у бій з гітлерівськими загарбниками і в нерівному бою загинули смертю героїв. Посмертно відзначені урядовими нагородами.
АВІАТОРІВ. Вулиця, що прилягає до Рівненського аеропорту.
АЙВАЗОВСЬКОГО І. Айвазовський (29.VII.1817 –2.V. 1900) – художник–мариніст, співець Чорного моря. Народився у Феодосії у вірменській родині, що переїхала з Галичини. Академік. З 1845 року до кінця життя працював у Феодосії.
АНГЕЛІНОЇ П. Парасковія Микитівна (12.01.1913, с. Старобешеве, тепер смт Донецької області – 21.01.1959 р., Москва) – організатор і бригадир першої в СРСР жіночої тракторної бригади.
АРТИЛЕРІЙСЬКА. Вулиця, що прилягала до артилерійських складів.
БАЗАРНА (Гандльова, до 20.06.1992 року вулиця Жовтнева). До вулиці прилягає міський базар, центральний міський ринок.
БАЙДИ–ВИШНЕВЕЦЬКОГО Д. (до 20.05.1993 року вулиця Ростовська) – Дмитро Вишневецький (? – 1563) – князь з українсько–литовського роду, став першим козацьким гетьманом. В народі названий Байдою і оспіваний в популярній пісні. На початку 1550–х років збудував на острові Мала Хортиця замок і цим поклав початок Запорозькій Січі.
БАНДЕРИ (колишня Московська, до жовтня 1992 р.). Бандера Степан Андрійович (1.12.1909 – 15.10.1959) – визначний український політичний діяч, один з лідерів українського національно–визвольного руху ЗО—50–х років. Народився в с. Старий Угринів Калуського повіту на Станіславщині (тепер Івано–Франківщина) в родині греко–католицького священика. Вбитий агентом КДБ. Похований в Мюнхені. БАСІВКУТСЬКА. Назва походить від назви села, що увійшло до складу Рівного. Уперше колишнє село Басії Кут згадується в акті від 1429 року. Як вказує кандидат філологічних наук Я. Пура, первісні найменування цього населеного пункту були однослівними прикметниковими, де виразне кореневе «Бас». Це очевидно, прізвище (прізвисько) засновника чи фундаторе поселення. В двочленній основі складове «Кут» могле розвинутись внаслідок злиття двох окремих наймень – Басів та Кут, причому останнє у значенні «завулок»: «закуток», «віддалене, тихе, глухе місце». У народі, вказує вчений, Басів Кут осмислюють як видозмінене Башин Кут (Пашин Кут). Мовляв, дільницею тут правив турецький вельможа «баша», «паша».
БАХАРЄВА П. Бахарєв Павло Никанорович (1894–1920).– Командир 9–го автобронезагону Першої кінної армії. Загинув в районі села Ясениничі під Рівним. Похований у Рівному.
БЕРЕЗОВСЬКОГО М. (Берегова). Березовський Максим Сазонтович (27.10.1745 – 2.04.1777) – видатний композитор, один з творців українського хорового стилю в духовній музиці (Давня назва вулиці – Радіщева).
БЕЛЯКОВА Т. Беляков Тихон Іванович – секретар Рівненського обкому комсомолу. Загинув у 1943 році в бою з гітлерівцями. Похований у смт Зарічному.
БІЛА (колишня Будьонного).
БІЛЯШІВСЬКОГО М. Біляшівський Микола Федотович (24.10.1867 – 21.04.1926) – визначний український археолог і музеолог, дійсний член Всеукраїнської Академії наук. Був одним із організаторів першого на Волині сільського музею в с. Городку під Рівним 10 (кінець XIX ст.). Неодноразово бував у Рівному. (Рішення міськвиконкому від 8.02.1989 р. № 43).
БІЧНА (колишня Куйбишева) – рішення міськвиконкому № 688–р від 26.06.1992 р. БОГУНА І. Богун Іван Теодорович (Федоренко, Федорович, ? – 17(27).2.1664 р.) – видатний український військовий і державний діяч, полководець, полковник подільський, згодоїм – кальницький (вінницький) і паволоцький. В битві під Берестечком (літо 1651) вивів з оточення українську армію (як наказний гетьман). Не присягнув на вірність російському цареві 1654 р. (нова вулиця, рішення виконкому міськради від 9.09.1989 р. № 263).
БОЖЕНОВА С. Боженов Сергій Миколайович (5.07.1959 – 3.09.1982)–рівнянин, який загинув в Афганістані. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки (Нова вулиця, рішення виконкому міськради від 9.09.1989 р. № 263).
БЛОКА О. Блок Олександр Олександрович (28.11.1880 – 7.08.1921) – російський поет. Збірники «Вірші про прекрасну даму» (1904), «Ямби» (1907–1914) та ін. Виступав як публіцист та критик.
БОРОДІНА О. (колишня Дівоча, Стаханова). Бородін Олександр Порфирович (12.11.1833 – 27.02.1887) – російський композитор і вчений–хімік.
БОТАНІЧНА. За назвою науки про рослини, їх будову, розвиток, поширення на землі й значення для людини.
БОЯРКА. Назва вулиці походить від назви осади Боярка. Я.Пура вказує, що найдавніші вісті про Боярку маємо з 1882 року. Назва її пов'язана з прізвищем Бояр, де приховане однозвучне слово кількох значень: «великий землевласник», «особа найвищого стану серед службовців» та ін. На початку XIX ст. Боярка була чеською колонією, яка згодом стала розростатись у напрямку с.Обарова, породивши й Боярку Другу, Боярку Третю, де, крім чехів, осіли поляки, місцеві поселенці.
ПРОВУЛОК БОЯРКА. Див. вул. Боярка.
БРИГАДНА. Вулиця заснована жителями, переважно членами рільничої бригади сільськогосподарського підприємства.
ПРОВУЛОК БРИГАДНИЙ. Див. вул. Бригадна.
БРЮЛЛОВА К. Брюллов Карл Павлович (23.12.1799 – 23.06.1852) – визначний російський художник, професор Академії мистецтв у Петербурзі, вчитель Тараса Шевченка.
БУКОВИНСЬКА (Будівельників, Будьонного). Буковина – край між середнім Дністром і головним хребтом Карпат у сточищі р. Прута й горішнього Серета на прикордонній українській і румунській національній території. Назва Буковина походить від великих букових лісів, з’явилася у XIV ст. (перейменована згідно з рішенням міськвиконкому № 688–р від 26.06.1992 р.).
БУЛЬБИ–БОРОВЦЯ. Боровець Тарас (9.03.1908 – 15.05.1981) – громадський діяч і політик, командуючий Українською Повстанською Армією «Поліська Січ». Підпільно–революційну і повстанську роботу проводив згідно з планом Генерального штабу Української Народної Республіки. В’язень гітлерівського концтабору. Похований у м. Бавнд–Бруку під Нью–Йорком (давніша вул. Зорге, перейменована розпорядженням міської управи № 541–р від 26.05.1993 р.).
ВАВИЛОВА С. Вавилов Сергій Іванович (24.03.1891 – 25.10.1951) – російський фізик, державний і громадський діяч, академік АН СРСР, з 1945 року її президент. ВАСИЛЕВСЬКОЇ В. Василевська Ванда Львівна (24.01.1905 – 29.07.1464) – польська письменниця та громадська діячка. З 1939 р. жила в Україні. З 1943 р. – голова Спілки польських патріотів у СРСР. Романи – «Вітчизна» (1935), «Пісня над водами» (1940–1951 рр.), «Райдуга» (1942). Твори перекладені українською мовою. ВАСИЛЬЧЕНКА С. (колишня Нахімова). Васильченко Степан Васильович, справжнє прізвище – Панасенко (8.01.1879 – 11.08.1932) – український письменник, видатний прозаїк. Твори багато разів перевидавались. Найповніша «Повна збірка творів» (томи 1–ІV, 1928–1930 рр.). Помер від голоду в страшний час сталінського голодомору. ПРОВУЛОК С. Васильченка. Див. вул. С. Васильченка (давніша вулиця Нахімова, перейменована розпорядженням міської управи № 541 –р від 25.05.1993 р.). ВАСНЕЦОВА. Васнецов Аполінарій Михайлович (15.05.1848 – 23.07.1926 рр.) – російський живописець, дійсний член Петербурзької Академії мистецтв. Брав участь у розписах Володимирського собору у Києві (1885–1896 рр.). Народився у с. Лоп’ял Кіровської області, помер у Москві.
ВЕДЕЛЯ А. Ведель Артемій Лук’янович (1767 – за ін. даними 1770, 1772 – 14.07.1808). Духовний композитор, співак. Керував хоровою капелою в Москві, потім – у Києві і Харкові. Автор 29 церковних хорових концертів. Засуджений як небезпечний для царського уряду. Помер в ув’язненні, (давніша вул. Енгельса, перейменована розпорядженням міської управи № 541–рвід 25.05.1993 р.). ВЕРБИЦЬКОГО М. (кол. Південна до 25.05 1993 р.). Вербицький Михайло Михайлович (1815 – 7.12.1870) – український композитор і хоровий диригент. Народився в с. Улючі (Галичин) в сім’ї священика. Один з організаторів духовного і культурного життя в Західній Україні. Середню та музичну освіту здобув у Перемишлі, де потім викладав співи в школах, згодом диригував хором Ставропігійського інституту у Львові. З 1852 р. – священик. Писав хорові, вокальні (соло), інструментальні твори. Найбільшу популярність принесла М. Вербицькому героїко–патетична музика до вірша П.Чубинського «Ще не вмерла Україна», який прозвучав вперше, очевидно, у 1864 р. (з 15.01.1992 р. Державний гімн України).
ВЕРБОВА. Вулиця, яка при своєму заснуванні була обсаджена вербами. (Повернута власна назва вулиці (колишня Ватутіна) згідно з рішенням міськвиконкому № 1243–р від 13.01.1992 р.).
ВЕРЕСАЯ (колишня Л. Глібова, Охоцького, Охотського, перейменована розпорядженням міської управи № 541 –р від 25.05.1993 р.). Вересай Остап Микитович (1803– 1890) – видатний український кобзар. Народився в с. Сокиринцях (тепер Срібнянського району Чернігівської області). Добре знав Т.Шевченка. ВЕРЕЩАГІНА В. Верещагін Василь Васильович (26.10.1842 – 13.04.1904) – російський живописець і рисувальник. Автор серій картин на теми загарбницькоївійни з боку Російської імперії в Туркестані, з життя Індії, російсько–турецької війни 1877 – 1878 рр.
ВЕСНЯНА.
ГЕТЬМАНА ВИГОВСЬКОГО (до 25.05.1993 р. – вулиця Кржижановського). Виговський Іван Остапович (? – 16(26). 1664 р.) – видатний діяч, гетьман України (1657 – 1659 рр). Учасник Берестецької битви, яка відбулася влітку 1651 р. 12 ВИДУМКА (кол. Жеромського, Заньковецької, Київська, перейменована рішенням міськвиконкому № 1243–р від 13.10.1992 р.). Назва вулиці, як вказує Я.Пура, походить від назви села, яке простягалося від краю нинішнього автовокзалу до споруджуваного Покровського собору. У 1947 р. Видумка мала два хутори, розміщені при нинішніх вулицях Київській – Соборній. Назва Видумка, як вказує Я.Пура, належить до поширених і надається переважно малим об’єктам – хуторам, присілкам, куткам, вулицям. У ній прихована ідея «придумане, здійснена якась затія». ВИННИЧЕНКА. Винниченко Володимир Кирилович (1880– 1951 рр.)–український політичний і громадський діяч, відомий письменник, перший голова Генерального секретаріату Української Народної Республіки, генеральний 1 секретар внутрішніх справ (1917–9.01.1918 рр.). З листопада 1918 до лютого очолював Директорію. Народився в с. [ Веселий Кут Єлизаветградського повіту Херсонської області (тепер Кіровоградська область). Помер у французькому містечку Мужен недалеко від Канн.
ВИСОКА.
ВИШНЕВА.
ВИШНІ О. Вишня Остап (справжнє ім’я Павло Губенко) (11.11.1889 – 28.09.1956 р.) – український письменник, сатирик, гуморист. Народився в містечку Груні (тепер село Охтирського району Сумської області) в селянській родині. Автор збірок «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Вишневі усмішки» (1958), «Мисливські усмішки» (1958) та ін. 26.12.1933 року заарештований тоталітарним сталінським режимом, 23.01.1934 року судова «трійка» визначила йому міру покарання – розстріл, а 3.03.1934 року його замінили десятирічним ув’язненням. 3.12.1943 року вийшов на волю.
ВІДІНСЬКА. Названа на честь міста Відіна в Болгарії, з яким з 1967 року підтримувало зв’язки м. Рівне.
ВІННИЦЬКА. На честь обласного центру України міста Вінниці, перша письмова згадка про яке відноситься до 1363 року як про литовську фортецю, розташовану на річці Південний Буг.
ВІННИЦЬКИЙ ПРОВУЛОК. Див. вул. Вінницька. Вітебська (Смоляна). На честь обласного центру Вітебська (з 1938 року, Білорусь). Місто–порт на Західній Двині, залізничний вузол. Розвинена машинобудівна промисловість, харчова, будівельних матеріалів. У місті ряд пам’яток історії, зокрема – Благовіщенська церква (XII ст.), ратуша (1775 р.). Засноване в 974 році.
ВОЛИНСЬКА. На честь історичної області у північно – західній частині України, в басейні південних приток Прип’яті і верхів’я Західного Бугу. Назва походить від давнього городища Волинь (Велинь) поблизу Володимир–Волинського, яке згадується в літописах під 1018 роком. Нині на території Волині розташовуються Волинська, Рівненська, частина Житомирської, Тернопільської, Хмельницької областей. ВОЛИНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ. Волинська дивізія в 1920 році у складі армії Української Народної Республіки діяла проти московсько–більшовицьких військ, які вдерлися в Україну, зокрема проти першої кінної армії. Командував дивізією Наум Никонів (1873–1925 рр.), полковник царської армії, генерал–хорунжий УНР, командир резерву Армії УНР. У травні 1920 року дивізія мала 100 старшин, 950 козаків, 22 кулемети, 2 гармати. Перебуваючи на території Волині, вона поповнилася місцевими жителями, в т.ч. й жителями Рівненщини. Так, уже майже через місяць – 1 червня в ній було старшин 158, козаків – 1022 (муштрованих) та 271 не навчених, коней – 336, гармат – 16, обоз – 190 підвод.
ВОРОНОГО (кол. Саратовська, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 № 541–р). Вороний Микола Кіндратович (24.11.1871–3.11.1937) – поет, літературний критик. Народився на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Вчився у Харкові, заарештований за політичну діяльність царською поліцією, емігрував, жив у Відні та Львові, був режисером українського театру у Тернополі, потім грав у трупах М. Кропивницького та П. Саксаганського. Вітав лютневу революцію в Росії в 1917 році. У цей час пише глибоко патріотичний марш «За Україну» (музика Я.Ярославенка), який став народним українським гімном. 19 березня 1935 року був заарештовані їй енкаведистами та закатований у в’язниці.
ВРУБЕЛЯ М. (кол. Фурманова). Врубель Михайло Олександрович (17.03.1856 –14.04.1910) – відомий російський художник–модерніст, у 1884–1889 рр. жив у Києві, розмальовував Кирилівську церкву, виконав ескізи для розписів Володимирського собору у Києві.
ВУЗЬКА (кол. Орлика).
В’ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА (кол. Тополева, Юзефа Пілсудського, 17 вересня, Поштова, 17 вересня, Тополева, перейменована 17 березня 2000 рішенням міської ради за № 260.). Чорновіл В'ячеслав Максимович (24.12.1937– 25.03.1999) – голова Народного Руху України, борець за Незалежну Україну, видатний політичний і державний діяч, публіцист. Неодноразово перебував у Рівному, виступав з полум’яними промовами.
ГАГАРІНА (кол. Житинська). Гагарін Юрій Олексійович (9.03.1934–27.03.1968) – полковник, здійснив перший в історії людства політ навколо Землі на космічному кораблі «Восток» (12.04.1961 р.).
ГАЙДАРА (кол. Дика, Ватутіна). Гайдар Аркадій Петрович (справжнє прізвище – Голиков) (22.01.1904—21.10.1941) – російський письменник. Автор повістей і оповідань для дітей – «РВР» (1926), «Школа» (1930), «Тимур і його команда» (1940). ПРОВУЛОК ГАЙДАРА. Див. вул. Гайдара.
ГАЙОВА.
ГАЛУЗО І КУЛИКОВА (кол. Пшонна). В.П. Галузо та М.О. Куликов – підпільники, що мали зв’язок з енкаведистським загоном, яким командував полковник Медведев. Восени 1943 року загинули в центрі міста в нерівній сутичці з гітлерівцями.
ГАРНА (кол. Медведєва, повернуто стару назву згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 638–р.).
ГАСТЕЛЛО. Гастелло Микола Францович (6.05.1907– 26.06.1941) – капітан червоної армії. В другій світовій війні командир ескадрильї бомбардувальників. Загинув, спрямувавши свій літак, підбитий у бою, на ворожу колону танків.
ГАШЕКА. Гашек Ярослав (30.04.1883–3.01.1923) – чеський письменник. У 1916–1918 рр. перебував в Україні, зокрема й на Рівненщині. Найвизначніший його твір – сатирично–антивоєнний роман «Пригоди бравого вояка Швейка» (1921–1923 рр.).
ГЕРЦЕНА (кол. Обозова). Герцен Олександр Іванович (6.04.1812–21.01.1870) – російський революційний публіцист та письменник. На еміграції в Лондоні в 50–60–х роках разом з уродженцем Рівненщини польським революціонером Станіславом Ворцелем видавав журнал «Полярная звезда» та політичний двотижневик «Колокол», в яких вів боротьбу з російським царським урядом. Визнавав права України на незалежність, високо цінив творчість Тараса Шевченка, із співчуттям писав ПРО нього.
ГОГОЛЯ (кол. Костельний провулок, Будкевича, Юра). Гоголь Микола Васильович (1.04.1809–4.03.1852) – найвизначніший представник «української школи» в російській літературі. Автор збірок новел – «Вечера на хуторе близ Диканьки» (1831), «Миргород» (1834), п’єси «Ревізор» (1836). У повісті–епопеї «Тарас Бульба» (1835) описав події, які відбувалися у Дубні.
ГОЛУБИНА (Йоселевича Верка (до 1939 р.), Єрмака, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 635–р).
ГОНТИ (кол. Суворова, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541– р). Один з керівників народного повстання 1768 року на Правобережній Україні проти польського шляхетського гніту. Підступно схоплений, був закатований польською шляхтою. Образ Гонти увічнив Тарас Шевченко в поемі «Гайдамаки».
ГОНЧАРОВА. Гончаров Петро, командир артилерійського взводу 8–ої гвардійської ім.Морозова кавалерійської дивізії, загинув у бою з фашистами за Рівне 2 лютого 1944 року. Похований на Лубенському кладовищі.
ГОРОДНЯ.
ГЛИБОКА (кол. Паші Ангеліної).
ГЛИНКИ. Глинка Михайло Іванович (1.06.1804– 15.02.1857) – російський композитор, основоположник російської класичної музичної школи. Автор опер «Іван Сусанін» (1836), «Руслан і Людмила» (1842). Написав музику на слова українського поета В.Забіли «Гуде вельми вітер в полі», «Не щебечи, соловейку».
ГРАБНИК (кол. Костельна, Фрунзе, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 635–р). Назва походить від ліска, в якому переважали грабові дерева.
ГРАНИЧНА. Назва, очевидно, походить від межі, границі м. Рівного, яка проходила саме по цій вулиці.
ГРАНИЧНИЙ ПРОВУЛОК. Див. вул. Гранична.
ГРЕБІНКИ (кол. Чарнецького, Міхновського, Дзержинського, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 635–р). Гребінка Євген Павлович (2.02.1812–15.12.1848) – український письменник–романтик. У 1841 р. видав альманах «Ластівка». Байки Гребінки «Малоросийские приказки» (1834) своєю мовою, лаконічністю вислову й національним колоритом належать до найкращих в українській літературі. Написав кілька ліричних поезій.
АКАДЕМІКА ГРУШЕВСЬКОГО (кол. Ніколаєва, – до 18.09.1991 р.). Грушевський Михайло Сергійович (17.09.1866–25.11.1934) – великий український історик, визначний організатор української науки, політичний діяч і публіцист. Голова Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. Автор цілого ряду розвідок та статей з історії України (до 1800), «Історії України–Руси» (т. 1–10 в 13–ти книгах). У березні 1917 року був обраний головою Української Центральної Ради, 29 квітня 1918 року – президентом УНР. 4 лютого 1918 року у вагоні під Сарнами написав статтю «Очищення огнем».
ГУР’ЄВА. Гур’єв Кирило Афіногенович (22.08.1925– 4.06.1984) – учасник другої світової війни, повний кавалер ордена Слави. Похований у Рівному.
ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО (кол. Новоросійська, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 635–р). Данило Романович (Галицький) (1202–1264) – князь Галицько–Волинської землі, король Руси (з 1253 р.), політичний діяч, дипломат і полководець. Об’єднав західноукраїнські землі, заснував ряд нових міст і серед них – Львів та Холм. Діяльність Данила Галицького висвітлено в Галицько–Волинському літопису. Його образ знайшов відображення в літературі та мистецтві.
ДАРВІНА. Дарвін Чарлз Роберт (12.02.1809–19.04.1882) – англійський природо-дослідник, основоположник матеріалістичного вчення про історичний розвиток органічного світу. Йому належить багато праць із зоології, ботаніки, геології тощо. ДАЧНА (кол. Верхньо–Дворецька, Шпитальна, Балинського).
24 СЕРПНЯ (кол. Німецької армії, Хрущова, перейменована згідно з рішенням міськвиконкому від 13 жовтня 1992 р. № 1243–р). Названа на честь проголошення незалежності України позачерговою сесією Верховної Ради України 24 серпня 1991 року.
ДВОРЕЦЬКА (до 30 січня 1991 року – Димитрова). Від назви села, що увійшло до складу Рівного. Перші письмові згадки про Дворець відносяться до 1463 року. В XVI–XVII ст. Дворець має статус передмістя Рівного. У 1887 році мав 27 домів, 275 жителів. Я. Пура вказує, що назва «Дворець» приховує однозвучне слово кількох значень: «малий панський двір», «невелике житло феодала». Старожили пам’ятають ще у Дворці панську садибу. Вона стояла на східній околиці теперішньої залізничної лікарні. Після 1939 року це приміщення використовувала сільська рада. Д
ВОРЕЦЬКИЙ ПРОВУЛОК.
ДЖЕРЕЛЬНА (кол. Нарутовича, Грушевського, Малиновського).
ДЕКАБРИСТІВ. Декабристи – учасники таємних організацій у Петербурзі й в Україні, що готували державний переворот, скерований проти самодержавства і кріпаччини. Назва походить від невдалого повстання в Петербурзі 14 грудня (декабря) 1825 року.
ДИРЕКТОРІЇ (кол. Плеханова, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 635–р). Директорія Української Народної Республіки –тимчасовий революційний державний орган, створений 14.11.1918 року Українським Національним Союзом для очолення повстання проти режиму гетьмана П.Скоропадського. Головою Директорії в первісному складі був В.Винниченко, члени: головний отаман С.Петлюра, Ф.Швець, П.Андрієвський, А.Макаренко. ДНІПРОВСЬКА (кол. Кошикова). На честь найбільшої ріки України і третьої за величиною в Європі. Дніпро пов’язаний з життям українського народу, «священна ріка» України. Довжина її 2285 км, з них на відрізку 115 км – кордон України та Білорусі і на території України – 1090 км. Притоки Дніпра – Горинь з Устею та Случем, Стир з Іквою, які протікають на території Рівненщини. Добра.
ВУЛ. ДИРЕКТОРСЬКА (нині вул. 16 Липня). Початок XX ст.
ДОБРОЛЮБОВА (кол. Піша). Добролюбов Микола Олександрович (5.02.1836–29.11.1861) – російський публіцист і критик, революційний демократ,, співредактор журналу «Современник». Стоячи на позиціях «єднання з малоруським народом», прихильно писав про «Кобзар» Тараса Шевченка, хоча не піднісся вище оцінки його як «поета цілком народного», і про «Рассказы из народного русского быта» Марка Вовчка.
ДОРОШЕНКА П. (кол. Томарівська, Тамарівська, Легіонів, Горького, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). Дорошенко Петро (1627–1698 рр.) – гетьман Правобережної України (1665–1676 рр.). Учасник визвольної війни українського народу 1648–1657 рр. Виконував важливі доручення Б.Хмельницького. В 26 років – прилуцький полковник. Був противником підписання Переяславської угоди з Росією. Вів боротьбу за об’єднання Правобережної і Лівобережної України.
ДОРОЖНА.
ДОРОЖНИЙ ПРОВУЛОК.
ДОСТОЄВСЬКОГО (кол. Новоміська). Достоевський Федір Михайлович (11.11.1821–9.02.1881) – російський письменник, автор цілого ряду творів, зокрема «Зневажені і скривджені» (1861), «Записки з Мертвого дому» (1861–1862 рр.), «Злочин і кара» (1866). Перекладені українською мовою.
ДРАГОМАНОВА (кол. Сенаторська, Бандурського, Калініна, перейменована згідно з рішенням міськвиконкому від 30.01.1991 р. № 51). Драгоманов Михайло Петрович, українець (30.11.1841–2.07.1895) – видатний політичний і громадський діяч, учений і публіцист, з дворянської родини, козацького походження. В УРСР, згідно з визначенням Леніна, Драгоманова засуджували як «дрібнобуржуазного ліберала» та «націоналіста», вивчення його спадщини було заборонено; інколи його згадували як етнографа та літературного критика.
ДРАЙ–ХМАРИ (кол. Піша, Пожарського, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). Драй–Хмара Михайло (10.10.1889–19.01.1939) – визначний поет, український неокласик, репресований сталінським тоталітарним режимом, загинув на Соловках.
ДРЕВЛЯНСЬКА (кол. Дольна, Сергія Лазо, перейменована згідно з рішенням міськвиконкому від 26.06.1992 р. № 688–р). Названа на честь одного із східнослов’янських племен (союз племен), яке у УІ–ХИ ст. жило на Поліссі, зокрема по річках Прип’ять, Горинь, Случ.
ДРОГОБИЦЬКА. На честь міста Дрогобич Львівської області. Місто відоме з часів Київської Русі ХІ–ХІІ ст. добуванням і торгівлею сіллю. З 1496 р. отримало магдебурзьке право. Архітектурні пам’ятки Дрогобича: дерев’яна церква св. Юра з 1600 р. у візантійському стилі.
ДРУЖБИ.
ДУНАЙСЬКА. На честь річки Дунай, яка протікає і в межах України.
ДУБЕНСЬКА (кол. Висп’янського, князя Володимира, Дубенська, Ворошилова, Паризької Комуни, назву повернуто згідно з рішенням міськвиконкому від ЗО січня 1991 р. № 51). На честь міста Дубна, районного центру Рівненської області. Перша письмова згадка про поселення під назвою Дубен є в Іпатіївському літопису за 1100 рік, де розповідається, що на з’їзді князів у Витичеві було вирішено передати Дубно разом з Острогом, Чарторийськом та Буськом князю Давиду Ігоревичу. В місті багато архітектурних пам’яток: замок князів Острозьких (XV ст.), Луцька брама (XVI ст.), Спаська (XVII ст.) та Юр’ївська (XVIII ст.) церкви, костьоли бернардинів та кармеліток.
ЛУБЕНСЬКИЙ ПРОВУЛОК. Див. вул. Дубенська.
ЕНЕРГЕТИКІВ. На вулиці розташована електропідстанція.
ЄСЕНІНА. Єсенін Сергій Олександрович (1895—28.12.1925) – видатний російський поет. Ряд творів Єсеніна покладено на музику. Вибрані твори перекладено українською мовою.
ЖИТОМИРСЬКА (кол. Спокійна). На честь міста Житомира, обласного центру України. За переказами, засноване в 884 році і в 1240 році зруйноване монголо– татарами. З 1804 року і до 1917–го – центр Волинської губернії, у склад якої входила і територія Рівненщини.
ЖУКОВА. Жуков Іван Федорович (15.12.1917—8.02.1944) – уродженець с. Старе Томишево нині Новоспаського району кол. Ульяновської області. Командир гармати 868–го винищувального протитанкового артилерійського полку червоної армії. 21 вересня 1943 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В бою з гітлерівцями під м. Рівне 5.02.1944 був поранений і помер.
ЖУКОВСЬКОГО. Жуковський Василь Андрійович (9.02.1783–24.04.1852) – російський поет і перекладач творів Шіллера, Байрона та ін. Використовуючи свої впливи при царському дворі, допомагав викупити Тараса Шевченка з кріпацтва. ЗАГОРОДНЯ.
ЗАЛІЗНИЧНА. Прилягає до залізниці.
ЗАЛІЗНЯКА (кол. Корчагіна, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). Максим Залізняк (1790 – ?) – один з керівників народного повстання – Коліївщини 1768 року. Запорізький козак, соратник Івана Гонти. Очолив загін гайдамаків і виступив проти польської шляхти. Був по– зрадницьки схоплений російським командуванням і відправлений на довічну каторгу в Сибір.
ЗАМКОВА (кол. Бургштрассе). Одна з найстаріших вулиць Рівного, назва якої походить від замку, який був розташований у її кінці. З 1479 року Рівне перейшло у володіння княгині Марії Несвіцької, яка забажала зробити Рівне містом. У зв’язку з цим розпорядилася на одному з островів, що були на р.Устя, спорудити замок. Він неодноразово перебудовувався, врешті решт у XVII ст. був перебудований у палац, який згорів у 1929 році; залишки його були остаточно розібрані після другої світової війни. Зараз приблизно на цьому місці, де був замок, споруди стадіону «Авангард». ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ. Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище – Адасовська) (4.08.1854–4.10.1934). Видатна драматична актриса і громадський діяч України.
ЗАПОРІЗЬКА. На честь міста Запоріжжя, обласного центру України (до 1921 р. – Олександровськ). Поселення Олександрівська фортеця споруджене в 1770 р. як один з найважливіших пунктів т.зв. Дніпровської лінії, що мала охороняти південно–східні окраїни від татар. ЗАРІЧНА. Вулиця за річкою Устя.
ЗАТИШНА (кол. Комсомолу України).
ЗДОЛБУНІВСЬКА. На честь міста Здолбунів, районного центру Рівненської області. Перша письмова згадка про Здолбунів (Долбунів) відноситься до 1497 року. Назва Здолбунів відома з 1629 р.
ЗЕРОВА (кол. Северная, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). Зеров Михайло (26.04.1890–3.11.1937) – визначний літературознавець, блискучий, відважний критик і полеміст, лідер плеяди поетів, майстер сонетної форми, перекладач. Загинув у сталінському концтаборі. ЗОЛОТІЇВСЬКА (кол. Зофа).
ІВАНОВА. Іванов Іван Іванович (1909–22.06.1941) – командир ланки 46–го винищувального полку червоної армії, загинув під час тарану фашистського літака «Хейнкель–111» о 4–й годині 25 хвилин 22.06.1941 р. над Дубно, за що був посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
ЇЖАКЕВИЧА (кол. Ангарська, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). їжакевич Іван Сидорович (18.01.1864–19.01.1962) – народний художник України. Брав участь у розписі храму–мавзолею на о.Журавлиха, де покояться останки українських козаків та повстанців, учасників Берестецької битви, яка відбулася влітку 1651 року на Рівненщині.
ІЗМАЇЛЬСЬКА. На честь міста Ізмаїл, міста обласного підпорядкування Одеської області. Морський торговий порт на лівому березі Кілійського гирла Дунаю, за 80.км від Чорного моря. Поселення на місці сучасного Ізмаїла засноване у І–ІІ ст. н.е., місто з 1812 року.
КАВКАЗЬКА (кол. вулиця Тольятті, згідно з рішенням міськвиконкому від 10 липня 1991 року №283 вулиці повернуто стару її назву).
КАВКАЗЬКИЙ ПРОВУЛОК (кол. Асника, Сковороди).
КАЛНИШЕВСЬКОГО (кол. Сарайна, Миловарна, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р). Калнишевський Петро (1690– 1803) – останній кошовий Запорізької Січі. Після зруйнування Січі російськими військами був засланий на Соловки, де мучився 26 років – до кінця свого життя. КАМ’ЯНЕЦЬ–ПОДІЛЬСЬКА. На честь Кам’янця– Подільського, міста районного підпорядкування Хмельницької області, районний центр. Розташоване на півдні області, на берегах р. Смотрича. Згадки про Кам’янець–Подільський належать до 1062 та 1196 р., 1374 р. місту було надане магдебурзьке право.
КАРБИШЕВА. Карбишев Дмитро Михайлович (26.10.1880–18.02.1945) – генерал–лейтенант інженерних військ червоної армії, Герой Радянського Союзу (1946 р.) КАРМАЛЮКА. Кармалюк Устим Якимович (10.03.1787–22.10.1835) – український народний герой, керівник боротьби селян Поділля проти кріпацтва в першій половині XIX ст. Про нього складено багато переказів і пісень («За Сибіром сонце сходить» та ін.). Образ У. Кармалюка відтворили М.Старицький, Марко Вовчок, С.Васильченко. КАРПЕНКА–КАРОГО. Карпенко–Карий (літературний псевдонім Тобілевича Івана Карповича (29.09.1845– 15.09.1907) – видатний український драматург, актор, режисер, театральний діяч. Один з основоположників нового українського театру. Автор сатиричних комедій «Сто тисяч» (1890), «Хазяїн» (1900) та інших творів. Керував власною театральною трупою (1890–1907 рр.).
КАРПИНСЬКОГО (кол. 40 років КПУ, перейменована згідно з рішенлям міськвиконкому від 18..09.1991 р. № 379). Карпинський Олександр Якович (1869–1929) – громадський і політичний діяч. На початку 1918 року був товаришем (заступником) міністра внутрішніх справ Української Народної Республіки, в уряді П.Скоропадського був членом ради міністерства закордонних справ. У 1922–1928 рр. – член польського сенату. У цей час очолював рівненську «Просвіту».
КАХОВСЬКА. На честь Каховки – міста обласного підпорядкування Херсонської області, пристань на Каховському водосховищі. Відома з 1791 р.
КВІТКИ–ОСНОВ’ЯНЕНКА (кол. Собеського, Кривоноса, Котляревського, Воровського, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 26.06.1992 р. № 688–р). 19 Квітка–Основ’яненко Григорій Федорович (справжнє прізвище – Квітка, літературний псевдонім – Грицько–Основ’яненко) (29.11.1778–20.08.1843) – український письменник, основоположник художньої прози в новій українській літературі. Автор багатьох творів, серед них повісті «Маруся», «Козир–дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов», соціально– побутової комедії «Сватання на Гончарівці» (1835), п’єси «Шельменко–денщик» (1840).
КИЇВСЬКА (кол. К. Лібкнехта, перейменована згідно з розпорядженням міської управи від 25.05.1993 р. № 541–р) на честь Києва – столиці України.
КІКВІДЗЕ (кол. Колейова, Кагановича, Вокзальна). Кіквідзе Василь Сидорович (12.03.1895–12.01.1919) – командир червоної армії, учасник боїв на Рівненщині і в м. Рівне. Народився в м. Кутаїсі, загинув у бою під хутором Зубриловим (тепер хутір Кіквідзе Волгоградської області).
КІРОВОГРАДСЬКА. На честь міста – обласного і районного центру України (кол. Єлизаветград (1792–1924), деякий час – Зінов’ївське, з 1934 року – Кірово, з 1939 року – Кіровоград). Засноване 1754 року як фортеця св. Єлизавети. У 1918 році в околицях Слизаветграда були розташовані відділи Українських Січових Стрільців. Навесні 1919–го року Слизаветградщина була тереном затяжних боїв повстанц